Байка 17 – Два цінні камінці: Алмаз і Смарагд

Високої цінності Смарагд, перебуваючи при королівському дворі у славі, пише до свого друга Адамантія таке:Любий друже!Шкодую, що не дбаєш про свою честь похований у попелі живеш. Твої обдарування мені відомі. Вони гідні чесного та високого місця. А тепер ти подібний на засвічений світильник, під землею захований. Для чого наше сяйво, якщо воно не приносить подиву та веселості народному оку? Сього тобі бажаючи, залишаюсядруг твій Смар... Найдорожчий друже!(відповідає Алмаз)Наше з помітного місця сяйво живить народне марнославство. Нехай споглядають блискучі небеса, не нас. Мu слабкий небес список. А ціна наша, або честь, завжди при нас і всередині нас. Гранувальники не дають нам, а відкривають у нас її. Вона помітним місцем і людською хвалою не примножується, а зневагою, забуттям і ганьбою не применшується. У сих думках лишаюся друг твій Адам.

Сила

Ціна і честь — одне й те саме. Їх хто не має в собі, приймаючи брехливе свідоцтво зовні, той прибирає вигляд фальшивого Алмаза та підробленої монети. Хибно в народі кажуть так: «Зробили Абрама чесним чоловіком». А слід було би мовити так: «Засвідчено перед народом Абрамову честь». Освіченість, або віра Божа, милосердя, великодушність, справедливість, постійність, цнотливість... От ціна наша та честь! Старовинне прислів'я: дурний шукає місця, а розумного й у кутку видно.

Джерела

Текст і Примітки:

Байки Харківські [Текст] / Григорій Сковорода; пер. Назара Федорака. - Львів:Видавництво Terra Incognita, 2019. - 108с - (Серія "Українська езотерика"). ISBN 978-966-97596-8-9)

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.