Сковорода

Байки Харківські

  1. Собаки
  2. Ворона і Чиж
  3. Жайворонки
  4. Голова і Тулуб
  5. Чиж і Щиглик
  6. Колеса Годинникові
  7. Орел і Сорока
  8. Голова і Тулуб
  9. Мурашка і Свиня
  10. Дві Курки
  11. Вітер і Філософ
  12. Брусок і Ніж
  13. Орел і Черепаха
  14. Сова і Дрізд
  15. Змія і Буфон
  16. Жаби
  17. Два цінні камінці: Алмаз і Смарагд
  18. Пес і Кобила
  19. Кажан і Двоє Пташенят: Горлицине та Голубчине
  20. Верблюд і Олень
  21. Зозуля і Косик
  22. Гній а Алмаз
  23. Собаки і Вовк
  24. Кріт і Рись
  25. Лев і Мавпи
  26. Щука і Рак
  27. Бджола і Шершень
  28. Олениця і Кабан
  29. Баба і Гончар
  30. Соловей, Жайворонок і Дрізд

Коли написані Байки Харківські?

Написані після того, як Сковорода в останнє полишив вчительску посаду [9 — С. 101]. Перша половина байок створена 1769 року, а друга — 1774 року.

Де написані Байки Харківські?

Перші півтора десятка байок Сковорода написав «усамітнившись у лісах, полях, садах, селах, хуторах та пасіках, що лежать довкруж Харкова» [9 — С. 101]. Другу половину байок написав в селі Бабаях. Це відомо з передмови до збірки.
Бабаї – містечко під Харковом, засноване в середині XVII ст. Було власністю родини Донців-Захаржевських, а потім поміщиків Щербиніних. Григорій Сковорода не раз бував у маєтку Петра Андрійовича Щербиніна, а також зупинявся в будинку свого учня, священика Якова Правицького. Одне з джерел біля Бабаїв ще й досі має назву «холодної сковородинської криниці» [див.: Ніженець А., Стогній І. Григорій Сковорода. Пам’ятні місця на Україні. – Київ, 1984. – С. 59–62]. [3]

Коли Байки Сковороди були вперше видані?

Вперше байки було надруковано у виданні 1837 р. Московського попечительного комітету “Человеколюбивого общества” під назвою “Басни Г. С. Сковороды”. [29]

Які байки Сковорода написав поза збіркою?

  • «Телес і Баба» віршом [29 — С. 274]
  • «Про Козеня та Вовка-флейтиста» (латинською та книжно-українською мовами) [29 — С. 274]
  • «Байка про Котів» в трактаті «Алфавіт, або Буквар миру» на тему про сродну працю
  • Притча «Про сліпого і зрячого» введена в «Розмову п’яти подорожніх про істинне щастя в житті»
  • «Баєчка» про діда й бабу, які носили в хату світло мішком в творі «Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті»
  • «Фабула» з «Кільця»
  • Байкою є притча про мудреця Едіпа («Сфінкс»)
  • У формі байки подано притчу про Пустельника і Птаха в «Іконі Алківіадській»
  • У формі байки подано притчу «Сліпий і Зрячий» з «Потопу Зміїного».
  • «Вдячний Еродій»
  • «Убогий Жайворонок» (для Сковорода байка і притча — те саме)

Кому присвячена збірка?

Збірка присвячена приятелеві Сковороди Панасові Панкову – колезькому реєстраторові (чин 14-го, найнижчого класу, згідно з петровською «Табеллю про ранги»), який мешкав у Острогозьку. У діалогах Сковороди Панков виступає під ім’ям Аѳанасій. Син Панаса Панкова Іван навчався в Харківському колегіумі й належав до кола вихованців Сковороди [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. – Харків, 1970. – С. 145, 162–163]. [3 — С. 179]

Чи сам Сковорода назвав свої байки «Харківськими»?

Відповісти важко, бо автограф цієї збірки до нашого часу не дійшов, лише три списки, і тільки в одному маємо назву «Харківські байки». [29 — С. 277]

Джерела

[3] Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

[9] Сковорода, Григорій. Твори у двох томах. Том 1 - 1994 р.

[29] Валерій Шевчук. Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода – Видавництво Пульсари 2008