Байка 24 – Кріт і Рись

За казками, звір Рись має такий гострий зір, що на декілька аршинів землю прозирає. Він, у землі побачивши Крота, почав насміхатися зі сліпоти його. — Якби ти, нікчемна тварючко, мав моєї прозорливості соту частку, ти би міг пробратися через сам центр Землі. А так усе мацаєш, сліпий, мов безмісячна ніч... — Будь ласкавий, припини хвалитися, — відповів Кріт. — Зір у тебе гострий, але розум вельми сліпий. Якщо тобі дано те, чого я позбавлений, і я ж маю дещо, чого в тебе нема. Коли роздумуєш про гострий твій зір, тоді не забувай і про гострий мій слух. Давно би я мав, якби мені потрібні були, очі. ВІЧНА ПРАВДА блаженної натури нікого не ображає. Вона, рівну в усьому нерівність роблячи, в гостроті мого слуху вмістила відчуття очей.

Сила

Глупота в достатку пишається та лається, а у злиднях осідає і розпачає. Вона в обох долях нещаслива. Там лютує, мов у божевільній гарячці, а тут із ніг валиться, наче стерво. Ся ціла рана народжується від того, що не навчилися Царства Божого та правди Його, а думають, що у світі все робиться навмання, так, як у беззаконному володінні. Але розпростор, о бідна тварино, очі свої! І побачиш, що все робиться за найточнішими правдою та рівністю, а сим заспокоїшся. Якщо у багатстві є те, чого у злиднях немає, поцікався й віднайдеш у злиднях те, чого у багатстві нема. У якій землі менше родиться плодів, там нагородою здоровість повітря. Де менше журавлини та чорниці, там менше цинги. Менше лікарів? Менше хворих. Менше золота? Менше потреб. Менше ремесел? Менше гульвіс. Менше наук? Менше дурнів. Менше прав? Менше беззаконників. Менше зброї? Менше війни. Менше кухарів? Менше зіпсутого смаку. Менше честі? Менше страху. Менше принад? Менше суму. Менше слави? Менше неслави. Менше друзів? Менше ворогів. Менше здоров'я? Менше страждань. Час і час, край і край, народ і народ, місто і село, юність і старість, хвороба і здоров'я, смерть і життя, ніч і день, зима і літо — кожен фах, кожна стать, кожен вік і все створіння мають власні свої переваги. Та сліпа глупота і дурне невір'я сього не розуміють. Саме тільки погане в усьому бачать, подібно до аптекарських п'явок, які занечищену кров висмоктують. Тому час понад час підносять, народ понад народом, незадоволені своєю ні статтю, ні країною, ні віком, ні сродністю, ні долею, ні хворобою, ні здоров'ям, ні смертю, ні життям, ні старістю, ні юністю, ні літом, ні зимою, ні ніччю, ні днем; і, залежно від Фортуни, то злітають до небес, то кануть у відчаї до безодень, позбавлені й світла та духа віри, і найсолодшого миру з байдужістю, і паляться власним своїх печалей полум'ям, аби сповнилося на них: «Хто ж не вірує, той уже засуджений». Усе ж благим є, крім як не бачити Царства Божого та правди Його, крім хворіти душею і мучитися з нарікань невдоволенням: се одне є зле. Се є гордість сатанинська, посісти престол ВСЕВИШНЬОГО замірена. Се є самісінький центр пекла й отець страждань. «Не согрішив Іов і не сказав нічого нерозважливого проти Бога». «Щодня буду Господа благословити...» Се є світло ІСТИНИ та бачення Божого. Тому і священиків іменують серцями, які тих, хто в невір'ї сидить, Божим світлом осявають. «Ви світло світу». «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!..» «Освяти їх у Твоїй ІСТИНІ...»

Джерела

Текст і Примітки:

Байки Харківські [Текст] / Григорій Сковорода; пер. Назара Федорака. - Львів:Видавництво Terra Incognita, 2019. - 108с - (Серія "Українська езотерика"). ISBN 978-966-97596-8-9)

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.