Байка 27 – Бджола і Шершень

— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Знаєш, що трудів твоїх плоди не стільки для тебе самої, скільки для людей корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість винагороди смерть, одначе ви, Бджоли, не припиняєте грати дурня у збиранні меду. Багато у вас голів, але безмозкі. Видно, що ви безглуздо закохались у мед. — Ти високий дурень, пане раднику, — відповіла Бджола. — Мед любить їсти і ведмідь, а Шершень теж підступно добуває. I ми би могли по-злодійськи добувати, як іноді наша братія і робить, якби ми тільки їсти любили. Та нам незрівнянно більша потіха збирати мед, аніж поїдати. До сього ми народжені й не перестанемо, аж поки помремо. А без сього жити навіть у достатку меду — це для нас найлютіша смерть.

Сила

Шершень — це образ людей, котрі живуть викраданням чужого і народжені лише на те, щоби їсти, пити й інше. А бджола — це герб мудрої людини, котра у сродному ділі трудиться. Багато Шершнів безглуздо запитують: пощо сей, наприклад, студент вивчився, а нічого не має? Навіщо, мовляв, учитися, якщо не мати достатку?.. Не розмірковують над словами Сираховими: «Радощі серця — то життя людини», — і не розуміють, що сродне діло є для нього найсолодшим бенкетом. Погляньте на правління блаженної натури і навчіться. Спитайте вашого гончака, коли він веселий? — Тоді, — відповідає вам, — коли жену зайця. Коли найсмачніший заєць, — Тоді, — відповідає мисливець, — коли ганяю. Погляньте на кота, що сидить перед вами. Коли він на жвавіший? Тоді, коли цілу ніч бродить, чи коли сидить біля нірки, хоч, упіймавши, й не їсть миші? Замкни в достатку Бджолу — чи не помре від нудьги в той час, коли можна їй літати по заквітчаних лугах? Що є смутнішим, аніж плавати в достатку і смертельно мучитися без сродного діла? Нема більшої муки, як хворіти думками, болять думки, позбавляючись сродного діла. І нема нічого радіснішого, як жити за натурою. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть, коли душа — володарка тіла — сродним насолоджується ділом. Або так жити, або слід умерти. Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком і не чином. Тим, що йде за натурою, як видно в Цицероновій книжечці «Про старість». Вона одна є премилосердна мати і премудра проводирка. Ся преблага будівнича неситому дарує багато, а мало дає задоволеному малим. Але збагнути ж треба, що означає — жити за натурою. Не закон тваринних членів і пристрастей наших, але означає блаженне те ЄСТВО, називане у богословiв трисонячним, яке кожній тварi свою для неï частку та сродність вічно визначає. Про се-бо єство сказав стародавній Епiкур таке: «ДЯКА БЛАЖЕННIЙ НАТУРІ ЗА ТЕ, ЩО ПОТРІБНЕ ЗРОБИЛА НЕСКЛАДНИМ, А СКЛАДНЕ — НЕПОТРІБНИМ». А тому що у Бозі немає чоловічої статі ні жіночої, але все в Ньому й Він у всьому, i розказує Павло: «Яка є... що виповнює все в усіх…»

Джерела

Текст і Примітки:

Байки Харківські [Текст] / Григорій Сковорода; пер. Назара Федорака. - Львів:Видавництво Terra Incognita, 2019. - 108с - (Серія "Українська езотерика"). ISBN 978-966-97596-8-9)

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.