Байка 3 – Жайворонки

Ще у стародавні віки, в той самий час, коли в Орлів Черепахи літати навчалися, молодий жайворонок сидів неподалік від того місця, де одна зі згаданих Черепах, за казкою мудрого Езопа, літання своє успішно на каменi завершила з великим гуркотом і тріском. Молодик, налякавшись, наблизився з трепетом до свого Батька:– Татусю! Безперечно, бiля тієї гори сів Орел, про якого ти менi колись казав, що він птах від усіх страшніший і сильніший... – А за чим ти здогадуєшся, Синку? – спитав Старий.– Татусю ! Коли вiн сiдав, я такоï швидкості, шуму та грому ніколи не бачив. – Мій найлюбіший Сину! – сказав Старий. – Твій молоденький розумик... Знай, Друже мій, і завжди собі сю пісеньку співай: Не той Орел, що літає, А той, що легко сідає...

Сила

Багато хто без природи неабиякі справи починає, та погано закінчує. Добрий намiр і кінець кожному ділу вінець.

Джерела

Текст і Примітки:

Байки Харківські [Текст] / Григорій Сковорода; пер. Назара Федорака. - Львів:Видавництво Terra Incognita, 2019. - 108с - (Серія "Українська езотерика"). ISBN 978-966-97596-8-9)

Ілюстрація:

Олена Лещенко

https://instagram.com/olenka_art_vision

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.