Байка 30 – Соловей, Жайворонок і Дрізд

Серед високого степу стояв сад, домівка Солов'їв і Дроздів. Жайворонок, прилетівши до Солов'я: — Здрастуй, пане співочий, — сказав йому. — Здрастуй і ти, пане Соловію, — відповів йому Співак. — Чого ти мене твоїм іменем називаєш? — запитав Жайворонок. — А ти чого мене називаєш співочим?.. ЖАЙВОРОНОК. Я тебе не без причини назвав співочим. Твоє ім'я у стародавніх еллінів було ἀηδὼν, тобто співак, а ὀδὴ — пісня. СОЛОВЕЙ. А твоє ім'я у стародавніх римлян було Alauda, тобто славій, а славлю — laudo. ЖАЙВОРОНОК. Якщо так, тепер починаю тебе більше любити і прилетів просити твоєї дружби. СОЛОВЕЙ. О простаче! Хіба можна випросити дружбу? Треба народитися для неїᵃ. Я часто співаю сю мою пісеньку, навчений від батька мого: «Ὅμοιον πρὸς ὅμοιον ἄγει Θεός»ᵇ. ЖАЙВОРОНОК. І мій батько сю пісеньку співає. Я ж до тебе і в іншому, й у сьому подібний, що ти оспівуєш Христа, всього живого Господа, а я ЙОГО ж таки славлю, і в сьому ціла наша потіха. СОЛОВЕЙ. Добре, я досконалий твій друг, якщо в саду жити почнеш. ЖАЙВОРОНОК. А я щирий твій приятель, якщо у степу жити почнеш. СОЛОВЕЙ. Ох! Не тягни мене до степу: степ мені — смерть; як ти в ньому живеш? ЖАЙВОРОНОК. Ох! Не тягни ж мене до саду: сад мені — смерть; як ти в ньому живеш?.. — Годі, браття, цих дурниць, мовив, неподалік сидячи, Дрiзд. Бачу, ви народжені для дружби, та не тямите любити. Не шукай того, що тобі доречно, але того, що другові корисно: тодi i я готовий бути третім вашим другом. Потому, кожен своїм співом заспівавши, скріпили у Бозі вічну дружбу.

Сила

Сі три пташки утворюють добру дружбу. Дружби не можна випросити, ні купити, ні силою видерти. Любимо тих, кого любити народилися — так, як їмо те, що за природою, — а у Бога для кожного дихання кожна їжа добра, та не всім. І, як не можна коня з ведмедем, а собаку з вовком припрягти до брички, так не можна, щоби не відірвалося ветхе сукно, пришите до свіжого, а гнила дошка, приклеєна до нової. Рiвна ж незгода є між двома відмінних природ людьми, а найбільша несродність між злим і добрим серцями. Жайворонок із Дроздом і Солов'єм дружити може, а з яструбом, з кажаном — не може. Якщо Бог роздiлив, тоді хто поєднає? Премудре і прадавнє се прислів'я: Όμοιον προς όμοιον άγει Θεός. SIMILEM AD SIMILEM DUCIT DEUS. ПОДІБНОГО ДО ПОДІБНОГО ВЕДЕ БОГ.Сама тільки нестерпність — Жайворонкові жити в саду, — так, як Солов'єві — у степу. Се в еллінів іменувалось Αντιπάθιαᵉ А в іншому в усьому між ними рівна стерпність, Συμπάθειαᵈ. Не треба-бо друга силувати до того, що тебе звеселяє, а його мучить. Багато хто згаданому прислів'ю суперечать: треба, мовляв, і ворогів любити. Безперечно, та дружба — так, як милостиня: численні ступені оточують центр престолу її. До всіх прихильним бути можеш, але не повірником. Інакше добродіємо домашнім і родичам, інакше прибульцям і мандрівцям. Бог усім є добродій, але не для всіх се ЙОГО слово: «Я знайшов Давида... чоловіка Мені до серця...» А тiльки для тих, котрі, серце своє у Божественну повністю переобразивши ВОЛЮ, щодо всього вдячно вірують, надіються, люблять Його і чують: «Ви друзi Мої» (Йоана, Глава 15). Щасливий, хто бодай самою тільки тiнню доброї дружби розжитись удостоївся. Немає нічого дорожчого, солодшого та кориснішого за неï. Московщина просвічено примовляє: «У полі пшениця роком родиться, а добра людина завжди згодиться». Де був? — у друга. Що пив? — Воду. Ліпша від ворожого меду. Побутує і в Україні прислів'я: «Не май ста гривень, як одного друга». Проте не гідний дружньої любові той, хто підносить будь-що вище за дружбу і не покладає її останнім краєм і притулком усіх своїх справ і бажань. Соловей преславним своїм іменем поступається добровільно другові. Солодка вода з другом, славна з ним і безіменність. Катон сказав: «Пропав той день, що без користі минув». Але Траян (мало не Tum) — виразніше: «О, друзі! Загинув мій день, нікому я не прислужився». Кожної влади, звання, чину, становища, ремесла, наук початок і кінець є дружба — основа, єдність і вінець суспільства. Вона створила небо та землю, зберігаючи світ світів у красі, в ладі й у мирі. «Бог — любов». А хто захопився нею, той вище від законів суспільних самим керується Богом. «Кожен, хто в ньому перебуває, не грішить» (I Йоана, Глава 3, cтиx 6). «...Закон дано не для праведника, лише для беззаконних...» (I До Тимотея, Глава 1, стих 9). Не потрібно приганяти трубами воду туди, де вихлюпує найчистіше пиття саме джерело, всіх потічків батько та голова. «Своєму господареві стоїть він або падає...» (До Римлян, Глава 14). До сієï голови нас підносити є обов'язком богослов'я, однієї з трьох найголовніших наук, які утримують у благоденстві життя. Сих лише вчителі іменуються у Європі DOCTORES. Єдиним їхнім предметом є людина. Медицина лікує тіло, юриспруденція страхом приводить кожного до обов'язку, а богослов'я з рабів робить синами та друзями Божими, вливаючи в серця їхнi охоту вільну до того, до чого суспільні закони силою тягнуть. «... Ти вже не раб, а син...» (До Галатів, Глава 4). Що більше таких у житті, то воно щасливіше, і не даремно є прислів'я: Добре братство ліпше за багатство.А що сказано про дружбу, те саме розуміється і щодо становища. І до тієї, й до сього вождь вірний — це ПРИРОДА. Щасливий, хто йде за ним. Утім, як згадані пташки утворюють вiрного, вибраного за природою, тобто за Богом, друга, так друг є фігурою та образом священноï БІБЛІЇ. Поглянь на Главу 6, стиx 14, Сираха. Читай їх далі й розумій, що ХРИСТОС є всіх тих слів МЕТА. Він є Премудрість БОЖА, яка глаголить до нас: «Називаю вас друзями...» «Ось Моя Мати та Мої брати...» (Марка, Глава 3). А як ті, хто творить волю Божу, суть Мати і брати Христові, так навзаєм їм БІБЛІЯ. Поглянь на кінець 14 Глави та на початок 15 Сираха. Достеменно про Біблiю мова: «...Назустріч йому вийде, як мати...»Скажи мені, що є друг? Слуга та доброзичливець. Яка ж ліпша може бути послуга, ніж привести до відання Божого? Усе брехня, себто непостійне та не тверде, крім Бога. Та БІБЛІЯ вчить про Бога. «Я на те уродився...щоб свідчити ІСТИНУ» (Глава 18). «Слово Твоє — ICTИНА» (Йоана, Глава 17).Ціле наше життя — в руці Божій. Се означає вроджений нам припис їжі, становища, дружби... Найменша справа без Його керівництва є невдалою. «Без Мене... не можете...» Хто знає Бога, той знає план і путь життя свого. Що є життя? Воно всіх дiл i рухiв твоїх сніп. Бачиш, що той, хто пізнав Бога, все своє розуміє. Ось чому сказано: «Вірний приятель — мiцна захорона...» Нічого нас Бiблiя не вчить, окрім богознання, та сим одним усього вчить. І як той, хто має очі, все бачить, так той, хто відчуває Бога, все розуміє та все має — все, що для себе. А якщо черепаха крил не має: яка потреба? Вони для птаха потрібні. Не в тому досконала премудрість, аби цілий світ перезнати. Хто може се? А неможливе та непотребіне — це одне й те саме. Та якщо все знаєш, що тобі потрібне, се означає досконалу мудрість. Передивившись усі планети і здобувши всі світи, а не маючи й не знаючи того, що для тебе, ти і бідний, і не знавець, і не веселий єси. Так, як перевідавши всі дороги, та не побачивши своєї, нічого і не знаєш, і не маєш, і не пожвавишся. Та і як бути можеш жвавим, позбавлений для тебе потрібного? Як матимеш, не знайшовши? А як знайдеш, не пізнавши? Як же пізнаєш, позбавлений найсолодшого та понад усе жаданого твого керівника, СВІТЛА БОЖОГО? Старовинне прислів'я: охота гірша за неволю. Зла охота спонукає злодія до жахливих учинків. Але не менш сильна і СВЯТА ОХОТА. Охота, любов, вогонь, світло, полум'я, розпалювання — одне й те саме. «БОГ — ЛЮБОВ...»Вона розпалила і спрямувала апостольські, пророцькі та мученицькі серця на люті страждання, а пустельників і посників на найгіркіші подвиги розпалила й оживляла їх. Про сей вогонь, який просвічує та розпалює, проте не обпалює, Соломон у Пісні пісень: «...ЛЮБОВ-бо, як смерть, сильна, ревнощі люті, немов пекло. Стріли її — вогненні стріли, правдиве полум'я Господнє» (Глава 8). Сей Божественний запал просвічував тьму їх, зігрівав відчай, охолоджував спеку, осолоджував горе, а без сього будь-яке щастя є нещасним. Отак БІБЛІЯ є наш найверховніший друг і ближнiй, приводячи нас до того, що єдине найдорожче та найлюбіше. ВОНА є для нас від предкiв наших залишений ЗАПОВІТ, який зберігає скарб боговідання. Боговідання, віра, СТРАХ БОЖИЙ, премудрість — одне й те саме. Ся ОДНА істинна премудрість. Вона «робить... друзів Божих та пророків» (Премудрості Соломона, Глава 7, стиx 27). «Злюбив я її і розшукував від молодості своєï...» «Вона ж над сонце краща...»«...Наче рання зоря сходить, гарна, мов місяць, ясна, мов сонце...»«...Плоди її трудів чесноти, бо вона навчає поміркованості, розсудливості, справедливості й мужності; а над них нема нічого кориснішого в людському житті» (Пісня пісень і Премудрості Соломона, Глава 7 і Глава 8).

Примітки

ᵃЛише Бог — сiяч дружби.ᵇТобто: Подібного до подібного веде Бог.ᵉРiзнiсть, або Протиприхильність.ᵈРівностерпність, або Суприхильність.

Джерела

Текст і Примітки:

Байки Харківські [Текст] / Григорій Сковорода; пер. Назара Федорака. - Львів:Видавництво Terra Incognita, 2019. - 108с - (Серія "Українська езотерика"). ISBN 978-966-97596-8-9)

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.